типовий

ТИПОВИ́Й, а́, е́.

Який є зразком, стандартом для ряду однорідних явищ, фактів і т. ін.; зразковий.

Типова модель;

Типовий трудовий договір;

// Який відповідає певному типові, зразкові, зроблений за певним зразком, типом; стандартний.

– В першу чергу мене цікавлять графіки напруг у типових сифонах периферійних систем каналу (Іван Ле);

Типовий районний Палац культури;

Типові меблі;

// Установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств і т. ін. певного роду.

Типові норми виробітку й розцінки встановлюють із таким розрахунком, щоб їх можна було застосувати на будь-якій шахті (з наук. літ.).

ТИПО́ВИЙ, а, е.

1. Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін.

Дружина його, Софія Іванівна, була типова полячка: білява, з сліпучо-білим, наче фарфоровим, обличчям і ніжним рум'янцем (З. Тулуб);

Шофер Микола, маленький, худорлявий, бистроокий чернігівець, типовий поліщук, не може втриматися від сміху (П. Загребельний);

Надворі було сиро і холодно – типові зими на Криворіжжі (О. Гуреїв);

// Яскраво виражений, справжній.

– Це типовий істерик! – з научною [науковою] поважністю докинув він (А. Кримський);

Коропський район – типове Полісся з бідними піщаними й дерново-підзолистими ґрунтами (з наук. літ.).

2. Який часто зустрічається; характерний, звичайний, природний для кого-, чого-небудь.

Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (О. Гончар);

Мотиви різьби [на коморах] є класично народними і типовими для дерева (з наук. літ.);

Типова помилка.

3. Який виявляє загальне в частковому, індивідуальному.

Саме життя ставить перед письменником вимогу: людський образ має право на життя тільки тоді, коли він типовий (Ю. Смолич);

Правдивість зображення типових характерів у типових обставинах, як і правдивість деталей, залишається законом для кожного драматурга, який вважає себе реалістом (з газ.);

// у знач. ім. типо́ве, вого, с. Те, що є загальним у частковому, індивідуальному; єдність загального та індивідуального в художньому образі.

Я маю на увазі обов'язкове для поета уміння підмічати типове в житті, я маю на увазі уміння так розміщувати в творі своїм образи та ідеї, щоб із них в кінці можна було б вивести синтез (П. Тичина);

Особливої уваги заслуговує, на нашу думку, естетична природа типового в літературі та мистецтві (з наук. літ.).