типовий

ПОКАЗО́ВИЙ (який дає уявлення про що-небудь, підстави для висновків, узагальнень), ТИПО́ВИЙ, ХАРАКТЕ́РНИЙ, ПОКАЗНИ́Й рідко. Звичайно, до передбаченої цифри він ще не дійшов, та про це й не думав сьогодні, адже то певна мета, за яку треба ще змагатись, але зрушення є, і досить показове (Г. Коцюба); Байрон і Гейне трактували свою тему як поети — дали настрій, загальний колорит і художній символ, близький до галюцинації по реальності типових деталей (Леся Українка); Вірш.. характерний і показний для тих процесів (В. Еллан).

СЕРЕ́ДНІЙ (одержаний шляхом поділу загальної суми), ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ТИПОВИЙ (установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств тощо певного роду); ПОМІ́РНИЙ (середній між жарким і холодним). Середня місячна температура; Середня заробітна плата; Руда вище середньої якості; Пересічний життєвий рівень; Пересічна цифра; Типові норми виробітку і розцінки; Помірний клімат.

СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).

ТИПО́ВИЙ (який часто зустрічається), ХАРАКТЕ́РНИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Ірина Вільде); — Марш! — з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (О. Гончар); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів — п'яниці, картяри і бретери, і хоча Долгов ніби й був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (З. Тулуб).

УЗАГА́ЛЬНЕНИЙ (створений на основі поєднання спільних характерних рис), ТИПО́ВИЙ, ТИПІЗО́ВАНИЙ, ЗБІ́РНИЙ, СУМА́РНИЙ. Кожний персонаж, навіть народжений справді з живої особи — є узагальненим (Ю. Смолич); Гоголь був одним із найбільших у світі творців типових, узагальнених образів (М. Рильський); Художник не просто відображає дійсність, але відображає її в типізованому вигляді (з журналу).

ЗРАЗКО́ВИЙ (про кого-, що-небудь — який може бути прикладом для інших), ВЗІРЦЕ́ВИЙ, ПОКАЗО́ВИЙ (про що-небудь); ТИПО́ВИЙ (який є зразком, стандартом для створення однорідних явищ, фактів і т. ін.). Від першого класу був (хлопчик) зразковий, самі п'ятірки приносив додому (О. Гончар); Учителі і вчительки не пізнали Тараса, того колишнього свого взірцевого учня (С. Ковалів); Показове господарство; Типова модель будинку.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. типовий — Чи змінюється значення слова типовий, якщо переставити наголос у ньому? Так, змінюється. Типовий (наголос на другому складі) – той, що відзначається ознаками, притаманними певній сукупності осіб, явищ, предметів (типовий гуцул). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. типовий — типо́вий прикметник характерний типови́й прикметник стандартний; зразковий Орфографічний словник української мови
  3. типОвий — (образ) яскраво виявлений <�окреслений>; (- рису) характерний, притаманний, властивий, природний; р. типічний; Словник синонімів Караванського
  4. типовИй — див. СТАНДАРТНИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. типовий — див. характерний Словник синонімів Вусика
  6. типовий — Зразковий, звичайний. (див. противн. атипичний) Словник чужослів Павло Штепа
  7. типовий — типо́вий 1. Той, що є зразком, взірцем, стандартом для ряду явищ, випадків або відповідає певному зразку. 2. Характерний; властивий певному типові явищ. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. типовий — ТИПОВИ́Й, а́, е́. Який є зразком, стандартом для ряду однорідних явищ, фактів і т. ін.; зразковий. Типова модель; Типовий трудовий договір; // Який відповідає певному типові, зразкові, зроблений за певним зразком, типом; стандартний. Словник української мови у 20 томах
  9. типовий — I тип`овий-а, -е. 1》 Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін. || Яскраво виражений, справжній. 2》 Який часто зустрічається; характерний, звичайний, природний для кого-, чого-небудь. Типова помилка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. типовий — Типо́ви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. типовий — ТИПО́ВИЙ, а, е. 1. Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін. Дружина його, Софія Іванівна, була типова полячка: білява, з сліпучо-білим, наче фарфоровим, обличчям і ніжним рум’янцем (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах