1. Словник української мови в 11 томах

тирада

ТИРА́ДА, и, ж. Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні.

Висказавши цю довгу тираду, граф аж відсапнув (Фр., VI, 1951, 221);

Каргат в цю мить почав свою останню тираду з поклонами й прикладанням руки до серця (Шовк., Інженери, 1935, 183);

Вірші мимоволі диктували штучний, неприродний ритм, групувались у фрази, шикувались у тиради, тягли на фальшиву патетику, сценічний трафарет (Дмит., Наречена, 1959, 125);

// Монолог такого характеру в романі, п’єсі.

У вільний час я виголошував цілі тиради з ролей Кропивницького, намагаючись точно скопіювати його своїм напівхлоп’ячим голосом (Минуле укр. театру, 1953, 83);

Дванадцятий вечір актори безсонні Готують «Дванадцяту ніч», Щоб дзвінко й іскристо летіли тиради Під оплески олімпіади (Бажан, Роки, 1957, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тирада — тира́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тирада — [тиерада] -дие, д. і м. -д'і Орфоепічний словник української мови
  3. тирада — Пишномова, балаканина Словник чужослів Павло Штепа
  4. тирада — тира́да (франц. tirade, з італ. tirata, від tirare – тягти) довга фраза, багатослівна репліка, монолог, виголошений піднесеним тоном. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. тирада — ТИРА́ДА, и, ж. Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні. Висказавши цю довгу тираду, граф аж відсапнув (І. Франко); Каргат в цю мить почав свою останню тираду з поклонами й прикладанням руки до серця (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. тирада — -и, ж. Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні. || Монолог такого характеру в романі, п'єсі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тирада — Тира́да, -ди; -ра́ди, -ра́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)