1. Словник української мови в 11 томах

тир

ТИР, у, ч. Закрите або напівзакрите приміщення, спеціально пристосоване для навчальної й тренувальної стрільби з ручної вогнепальної та пневматичної зброї.

Майдан невідомого містечка.. Праворуч карусель, тир (Олесь, Вибр., 1958, 413);

Вони вже вивчили гвинтівку, прийоми стрільби і чекали практичної перевірки своїх знань у тирі (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тир — тир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тир — Стрільбище. Словник синонімів Караванського
  3. тир — Стрільбиця Словник чужослів Павло Штепа
  4. тир — I (франц. tir, букв. – стрілянина) приміщення для стрільби з ручної вогнепальної і пневматичної зброї. II (голл. teer) суміш із смоли, каніфолі й сала, якою на судні вкривають стоячий такелаж і рангоут. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. тир — ТИР, у, ч. Закрите або напівзакрите приміщення, спеціально пристосоване для навчальної й тренувальної стрільби з ручної вогнепальної та пневматичної зброї. Майдан невідомого містечка .. Праворуч карусель, тир (О. Словник української мови у 20 томах
  6. тир — -у, ч. Закрите або напівзакрите приміщення, спеціально пристосоване для навчальної й тренувальної стрільби з ручної вогнепальної та пневматичної зброї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тир — Тир, -ру; ти́ри, -рів (стрільниця) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тир — Тир, -ру м. насѣк. Eruca euphorbiae. Вх. Пч. II. 26. Словник української мови Грінченка