типізуючий
ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до типізува́ти.
У центрі роману [«Юрко Крук» П. Козланюка] — син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (Рад. літ-во, 3, 1957, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- типізуючий — типізу́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- типізуючий — ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який типізує що-небудь. У центрі роману [“Юрко Крук” П. Козланюка] – син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах