1. Словник української мови у 20 томах

типізуючий

ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який типізує що-небудь.

У центрі роману [“Юрко Крук” П. Козланюка] – син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. типізуючий — типізу́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. типізуючий — ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до типізува́ти. У центрі роману [«Юрко Крук» П. Козланюка] — син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (Рад. літ-во, 3, 1957, 15). Словник української мови в 11 томах