1. Орфографічний словник української мови

типізуючий

типізу́ючий

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. типізуючий — ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який типізує що-небудь. У центрі роману [“Юрко Крук” П. Козланюка] – син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. типізуючий — ТИПІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до типізува́ти. У центрі роману [«Юрко Крук» П. Козланюка] — син бідняка Юрко Крук, образ великої типізуючої сили, автобіографічні моменти в творі тільки підкреслюють широту узагальнення (Рад. літ-во, 3, 1957, 15). Словник української мови в 11 томах