1. Словник української мови в 11 томах

тиранія

ТИРАНІ́Я, ї, ж.

1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII-XVI ст. — одноособове правління тирана.

Приводом для приведення херсонесців до присяги була невдала спроба вчинити державний переворот — повалити демократичний лад і встановити тиранію (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 300).

2. Правління, влада, що грунтується на свавіллі та насильстві.

Він [Гарібальді] висадився 11 травня 1860 р. на крайньому західному пункті Сіцілії і був зустрінутий народними масами як визволитель від тиранії Бурбонів (Нова іст., 1956, 198);

Конфлікт між нікчемним, завжди п’яним поручиком Кампіньйоні і сміливим, благородним поетом-революціонером [Т. Шевченком] характерний для похмурої епохи Миколи І з її бездушною тиранією (Веч. Київ, 7.II 1964, 4).

3. перен. Деспотизм, жорстокість стосовно кого-небудь.

[Лена:] Яке їй діло, на яку п’єсу я йду дивитись? Се тиранія! Я сього не терплю! (Л. Укр., III, 1952, 721);

Чоловік Кошицької, покірний, як віл, і безсловесний, як риба, своєрідно виявляв протест проти жінчиної захланної тиранії (Кол., Терен.., 1959, 25);

// Деспотична влада кого-небудь над кимось.

Суліман іноді нагадував Славі.. собаку сенбернара, який спокійно, ба, навіть поблажливо зносить тиранію дітей, коли ті тягають його за вуха чи їздять на ньому верхи (Вільде, Сестри.., 1958, 400).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиранія — тирані́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тиранія — Деспотизм, сваволя; (в родині) самодурство; тиранство. Словник синонімів Караванського
  3. тиранія — Див. деспотизм. Енциклопедія політичної думки
  4. тиранія — [тиеран’ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. тиранія — тирані́я (грец. τυραννίς) 1. В експлуататорських державах одноособове правління, що встановлюється внаслідок насильницького захоплення влади. 2. Панування за допомогою жорстоких засобів. 3. Гноблення, жорстоке поводження. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тиранія — ТИРАНІ́Я, ї, ж. 1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII–XVI ст. – одноособове правління тирана. Словник української мови у 20 томах
  7. тиранія — -ї, ж. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі, а також у містах-республіках Італії 13-16 ст. – одноособове правління тирана. 2》 Правління, влада, що ґрунтується на свавіллі та насильстві. 3》 перен. Деспотизм, жорстокість стосовно кого-небудь. || Деспотична влада кого-небудь над кимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тиранія — У стародавній Греції форма правління, що встановлювалась внаслідок повалення існуючого політичного ладу і захоплення влади тираном. Універсальний словник-енциклопедія
  9. тиранія — СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ. Словник синонімів української мови
  10. тиранія — Тирані́я, -ні́ї Правописний словник Голоскевича (1929 р.)