тисячник
ТИ́СЯЧНИК, а, ч.
1. розм. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших.
— Так він же, наш тисячник Заруба, у партії з того часу, коли тебе і на світі ще не було (Кучер, Трудна любов, 1960, 245).
2. розм. Передовий робітник або колгоспник, який виробляє рекордну норму в тисячах одиниць (напр.: 1000% норми виробітку, 1000 центнерів буряків з гектара тощо).
З ініціативи комуністів і комсомольців на фабриках і заводах.. розгорнувся рух двохсотенників, тисячників, багатоверстатників (Ком. Укр., 5, 1965, 33).
3. заст. Багатій, що володіє тисячним капіталом.
Він єдиний син тисячника-багатія (Досв., Вибр., 1959, 16).
4. іст. Начальник тисячі війська (зокрема у війську Чінгісхана).
Війська [Чінгісхана] виступали поділені на десятки, сотні й тисячі під командуванням своїх десятників, сотників і тисячників (Іст. СРСР, І, 1956, 74);
Тисячники сиділи, склавши руки на животі. Субудай мовчав, поглядаючи на них своїм гострим, мов шабля, правим оком (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 383).
Значення в інших словниках
- тисячник — ти́сячник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- тисячник — ТИ́СЯЧНИК, а, ч. 1. розм., іст. Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших. 2. розм., іст. Передовий робітник або колгоспник, який виробляє рекордну норму в тисячах одиниць (напр. Словник української мови у 20 томах
- тисячник — -а, ч. 1》 іст. Начальник тисячі війська (зокрема у війську Чингісхана). 2》 Той, хто налітав, наїздив тисячу кілометрів, виконав тисячу стрибків та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови