тицяти

ТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і рідше ТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, недок., ТИ́ЦЬНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. неперех., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь, чимсь.

— Маєте! — гукав Горовиць, тицяючи пальцем жирні рядки тісного набору прокламації (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 16);

Не зважав [Мамай] і на Песика Ложку, що тицяв носом у коліно (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402);

Геннадій од жаху витріщив очі і тицькав пальцем у дзеркало: — Це я чи не я? (Вол., Місячне срібло, 1961, 108);

Варава підійшов до стіни, бережно тицьнув пальцем в шматок старого, аж побабченого оксамиту, в який було вшито шістнадцять наконечників стріл. — Ось кого можна героєм назвати. Шістнадцять ворожих стріл попало в тіло козака!.. (Стельмах, І, 1962, 444);

Він тицьнув кілька разів своїм сукуватим костуром у землю і знову звернувся до молодиці (Ткач, Плем’я.., 1961, 15).

2. перех. Різким або недбалим рухом подавати, віддавати щось кому-небудь.

Він тицяв їх [склянки] в руки жінкам (Коцюб., II, 1955, 405);

Зять тицьнув Марії до рук дитину й подався вулицею (Ю. Янов., І, 1954, 122);

Він мовчки тицьнув Гречаному газету (Панч, В дорозі, 1959, 163);

// Всовувати, засовувати куди-небудь, у що-небудь.

Коли дітей вдалося попритуляти, пані тицяла пакунки і все квоктала (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 24);

Вхопила [Олександра] полумисок з стравою та тицьнула його під лаву; потому всунула в піч пляшку з горілкою і хліб (Коцюб., 1, 1955, 66).

3. неперех., чим. Різким рухом показувати, вказувати на кого-, що-небудь, кудись.

Він навіть підняв ціпок і, трясучи ним, тицяв в напрямку стайні (Коцюб., II, 1955, 397);

— Я он того мишастого вловлю, — тицьнув пучкою [козак] на верболіз, де никав чи то турецький, чи козацький неосідланий кінь (Добр., Очак. розмир, 1965, 235);

Дід батогом показує на небо і пояснює, як він без годинника знає, коли північ, а коли зоріти має. Бабуся сердилася і кричала на дідуся: мовляв, не тицяй батогом у небо, бо рука тобі скривиться! (Томч., Готель.., 1960, 57).

◊ Па́льцем (па́льцями) ти́цяти на кого — те саме, що Па́льцем (па́льцями) ти́кати ( див. па́лець); Па́льцем ти́цяти (ти́цьнути) в о́чі див. о́ко¹.

4. перех. Підносити, наближати що-небудь до когось рвучким рухом (звичайно для того, щоб привернути увагу).

Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку (Коцюб., II, 1955, 50);

Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: «Оце читав?» (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14).

Ти́цяти (ти́цькати, ти́цьнути) під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі) — підносити, наближати що-небудь дуже близько до когось.

Як прийшла на нього черга голосувати, то Коваленко вийняв картку, розложив її та і тицьнув самому старості під самий ніс (Март., Тв., 1954, 179);

— Ось гляньте… О! О! — і тицькала йому межи очі папірець. — Читайте! (Речм., Твій побратим, 1962, 57).

5. перех. і неперех., чим. Бити або штовхати різким рухом.

І вже тоді тицьнув [Пауль] мене кулаком під ніс так, що четверо моїх зубів упали в один бік, а сам я — в другий… (Жур., Опов., 1956, 182);

Злегка, не боляче тицьнув [Григорій Іванович] коневі носком чобота у живіт (Смолич, V, 1959, 698).