1. Фразеологічний словник української мови

тицяти

ти́кати (ти́цяти) (свого́) но́са в чужи́й горо́д. Втручатися куди не слід, в чужі справи. Тут дідка придавили томами з кресленнями і розрахунками, щоб не тикав свого носа в чужий город (З журналу); Е-е, краще вже хай люди живуть як живуть, а мені зась тицяти носа в чужий город (Є. Гуцало).

ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) (па́льцем) кому. Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать начав (почав), Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі (Л. Боровиковський); — Ти хочеш, щоб я дурно давав гроші? — став поруч з жінкою Терентій.— Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою (М. Стельмах); — Обридло на фронті на сочевиці, але й дома не всидиш — солдатки у вічі штрикають (А. Головко); // Примусити звернути увагу на щось. Може, так і до завтра не помітить він (вартовий), який напис на стовпі, поки йому ніхто не ткне в очі (А. Турчинська).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тицяти — ти́цяти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тицяти — Тицькати, п. ф. тиць <н. малий тиць дулю>; (гострим) штирхати; п! ТИКАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. тицяти — ТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і рідше ТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, недок., ТИ́ЦЬНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. без прям. дод., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь, чимсь. – Маєте! – гукав Горовиць, тицяючи пальцем жирні рядки тісного набору прокламації (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. тицяти — -яю, -яєш і рідше тицькати, -аю, -аєш, недок., тицьнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим, у що.Різко торкатися кого-, чого-небудь чимсь. 2》 перех. Різким або недбалим рухом подавати, віддавати щось кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тицяти — СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку). Словник синонімів української мови
  6. тицяти — Ти́цяти, -цяю, -цяєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тицяти — ТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і рідше ТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, недок., ТИ́ЦЬНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь, чимсь. — Маєте!... Словник української мови в 11 томах