1. Словник української мови в 11 томах

тлінний

ТЛІ́ННИЙ, а, е.

1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий.

Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (Коцюб., І, 1955, 322);

Тлінна оболонка може і одцвісти, звичайно, ніщо живе під місяцем не вічне… Але те, що ми звемо внутрішнім духовним світом, душею, натурою, світиться і крізь вицвілі очі, проміниться в кожній зморшці (Вол., Місячне срібло, 1961, 329).

2. книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними.

Тлінний запах; Тлінні рештки.

3. перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний.

Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, — одплюнь, працюй, будуй і рий… Ми сокрушили світ старий! (Тич., До молоді.., 1959, 12);

Тлінний вплив поганого оточення «дружків»? Від чого ж воно нагноїлося це згубне «оточення», з яких буржуазних скотомогильників набралося трупного яду? (Вол., Місячне срібло, 1961, 11).

4. діал. Виснажений, знесилений; ледве живий.

— Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні..? — спиталась Богаза (Н.-Лев., III, 1956, 296);

— Уступися від мене ти, побожна, най я трохи очі прижмурю. Тобі однако молоти, а я ледве тлінний (Стеф., Вибр., 1945, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тлінний — Ледве живий [I] Словник з творів Івана Франка
  2. тлінний — тлі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. тлінний — Тимчасовий, минущий, смертний, вмирущий; (запах) трупний; (вплив) згубний, шкідливий, розтлівущий. Словник синонімів Караванського
  4. тлінний — див. недовговічний Словник синонімів Вусика
  5. тлінний — [тл’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  6. тлінний — Гнильний, гнилячий, гнилючий, гнилий, див. тлінь Словник чужослів Павло Штепа
  7. тлінний — ТЛІ́ННИЙ, а, е. 1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (М. Словник української мови у 20 томах
  8. тлінний — -а, -е. 1》 книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню, забуттю; тимчасовий, минущий. 2》 книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними. Тлінний запах. 3》 перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний. 4》 діал. Виснажений, знесилений; ледве живий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тлінний — СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить... Словник синонімів української мови
  10. тлінний — Тлі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тлінний — Тлінний, -а, -е 1) Тлѣнный. 2) Изможденный, истощенный. Рк. Левиц. у нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ. Словник української мови Грінченка