тлінний

Значення в інших словниках

1. тлінний — Ледве живий [I] Словник з творів Івана Франка
2. тлінний — тлі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
3. тлінний — Тимчасовий, минущий, смертний, вмирущий; (запах) трупний; (вплив) згубний, шкідливий, розтлівущий. Словник синонімів Караванського
4. тлінний — див. недовговічний Словник синонімів Вусика
5. тлінний — Гнильний, гнилячий, гнилючий, гнилий, див. тлінь Словник чужослів Павло Штепа
6. тлінний — ТЛІ́ННИЙ, а, е. 1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (М. Словник української мови у 20 томах
7. тлінний — -а, -е. 1》 книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню, забуттю; тимчасовий, минущий. 2》 книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними. Тлінний запах. 3》 перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний. 4》 діал. Виснажений, знесилений; ледве живий. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тлінний — СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить... Словник синонімів української мови
9. тлінний — Тлі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. тлінний — ТЛІ́ННИЙ, а, е. 1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
11. тлінний — Тлінний, -а, -е 1) Тлѣнный. 2) Изможденный, истощенный. Рк. Левиц. у нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ. Словник української мови Грінченка