1. Словник української мови в 11 томах

тлінь

ТЛІНЬ, і, ж., книжн.

1. Те саме, що тлі́ння 1.

На те й уваги їм [юнакам] нема. Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь… (Щог., Поезії, 1958, 355);

Я трудився, і ріс, і летів у бою, А тебе [комсомольський квиток] я зберіг, наче совість мою. На майбутні літа, на горіння, — не тлінь, На труди, на стремління нових поколінь (Мал., Звенигора, 1959, 176).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах.

Віє тлінню повішених і загиблих від голоду, від злочинної [фашистів] кулі (Довж., III, 1960, 45);

І де б я не була, я згадую з теплінню Моїх братів сердечних із Москви. Була б я попелом, була б давно я тлінню, Коли б не ви! (Забашта, Вибр., 1958, 116).

3. рідко. Те, що догоряє.

Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (Бажан, Роки, 1957, 234).

4. перен. Про щось нетривке, скороминуще, що не має сили або справжньої цінності.

Знаю я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради. Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (Мал., Запов. джерело, 1959, 176);

Я вже дід і скоро вмру. Ні сердитись, ні лютитися не стану; Одно скажу: багатство — тлінь та порох (Крим., Вибр., 1965, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тлінь — тлінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тлінь — Тління; (тлінні рештки) прах; (скінченність життя) тлінність; р. тлін. Словник синонімів Караванського
  3. тлінь — див. смерть Словник синонімів Вусика
  4. тлінь — Гнилизна, гнилятина, гниляччя, див. тліти, тлінний Словник чужослів Павло Штепа
  5. тлінь — ТЛІНЬ, і, ж., книжн. 1. Те саме, що тлі́ння 1. На те й уваги їм [юнакам] нема. Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь... (Я. Щоголів). 2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Словник української мови у 20 томах
  6. тлінь — -і, ж., книжн. 1》 Те саме, що тління 1). 2》 Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. 3》 рідко. Те, що догоряє. 4》 перен. Про щось нетривке, скороминуще, що не має сили або справжньої цінності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тлінь — ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є. Словник синонімів української мови
  8. тлінь — Тлінь, тлі́ні, тлі́ні, тлі́нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. тлінь — Тлінь, -ні ж. Тлѣнность. Гортань їх дише смертю, тлінню. К. Псал. 9. Словник української мови Грінченка