толочити

ТОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, недок., перех.

1. Приминати, надломлювати трав’янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись на них тощо.

Воли ревуть, води не п’ють, А травицю толочать (Чуб., V, 1874, 1040);

На коні сидів пан Бжозовський і лупив коня батогом. Осавула ледве встигав бігти за ним і немилосердно толочив жито (Н.-Лев., II, 1956, 186);

— Васько — твій товариш? — Ще ні. А коли і його виженете з школи, тоді буде! — засміявся хлопець. — Тоді вдвох вашу клумбу толочитимемо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 85);

На ниві саме біло-рожевою піною квітувала гречка.. І Давид посовістився толочити цвіт, хоча й ніде нікого не було навкруг. Тому й засіли по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Стельмах, І, 1962, 100);

// Топтати, наступати ногами.

Потому [діти] спинались до мисника, толочили ніжками [бабині] груди і засипали очі кришками з хліба (Коцюб., II, 1955, 273);

Толочив він старечими ногами шляхи українські, сіяв, мов зерна, слова чужих і своїх пісень (Рибак, Помилка.., 1940, 326);

Влітку на ту тополю заглядається сонечко, восени збираються навколо неї тумани.. Взимку — сусідують скирти, толочать навколо сніг зайці (Логв., Літа.., 1960, 18);

*Образно. Так он яка вона [Марина]!.. На своєму городі насіння для колгоспу вивела, добилася чогось… І таку душу толочили чиїсь копита! (Жур., Опов., 1956, 78);

// Нищити, псувати.

[Годвінсон:] Паліть усю гидоту ідолянську, що зібрана в сій хаті! [Річард:] Я не дам! (..Громадяни хапають де тільки під руку попадається все належне до скульптури: ескізи, бюсти.., навіть знаряддя, толочать, трощать) (Л. Укр., III, 1952, 84).

2. Те саме, що би́ти 1, 2.

Та й мордувалося ж скажене бісеня!.. Копитцями і толочить, і риє (Вовчок, VI, 1956, 271);

Лемко.. піймав.. Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити, кулакувати попід ребра!.. (Ков., Тв., 1958, 59);

Максим, що хитро підсміхався, поки запальний Боженко толочив його друга об стінку, спробував стушкуватись, коли Боженко кинув на нього лютим поглядом (Смолич, Мир.., 1958, 66).

3. Тягти кого-, що-небудь по землі, підлозі і т. ін.; волокти.

Листоношу водили [кайзерівці] селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Янов., І, 1954, 281).