1. Словник української мови в 11 томах

тополиний

ТОПОЛИ́НИЙ, а, е. Прикм. до тополи́на.

Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка… (Гончар, Тронка, 1963, 20);

Над лиманами шум проплива тополиний (Рудь, Дон. зорі, 1958, 9);

// Який складається з тополин.

Я мріяв колись Тополину алею Посадить на великім шляху Від Інгулу до Нового Бугу (Криж., Срібне весілля, 1957, 303);

// Власт. тополині.

О Вкраїно, Удар ще піснею з Дніпра, Війни ще духом тополиним Та блисни золотом з копра (Забашта, Квіт.., 1960, 9);

// Своєю будовою, стрункістю схожий на тополю.

Обів’ю я зорею, кохана, молодий тополиний твій стан (Сос., II, 1958, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тополиний — тополи́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тополиний — ТОПОЛИ́НИЙ, а, е. Прикм. до тополи́на. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка... (О. Гончар); Над лиманами шум проплива тополиний (М. Словник української мови у 20 томах
  3. тополиний — -а, -е. Прикм. до тополина. || Який складається з тополин. || Власт. тополині. || Своєю будовою, стрункістю схожий на тополю. Великий тлумачний словник сучасної мови