тост
ТОСТ, у, ч. Коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь.
Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (Фр., VI, 1951, 211);
Звільнена від пут гімназичного режиму, молодь поводилася буйно.. Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен..,1959, 146).
Запропонува́ти тост див. запропонува́ти.
◊ Підійма́ти (підніма́ти, підійня́ти, підня́ти, підно́сити, піднести́ і т. ін.) тост — висловлюючи певне побажання, пропонувати у зв’язку з цим випити, а також пити після такого побажання.
Коли піднімали тост за здоров’я молодих, він [Альфред] зводився, обтирав серветкою губи, уклонявся на всі боки і знову брався за їжу (Вільде, Повнол. діти, 1960, 323);
Підношу з повним кухлем Я тост за береги Дніпра (Рильський, II,1960. 46).
Значення в інших словниках
- тост — Його можна виголошувати, пропонувати, а не піднімати і не підносити (як часто кажуть в усному мовленні). Піднімають келих, а не тост. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- тост — тост іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тост — Заздоровиця Словник чужослів Павло Штепа
- тост — (англ. toast, від лат. panis tostus – підсмажений хліб) 1. Застольна промова з побажанням. 2. Підсмажені шматочки хліба. Словник іншомовних слів Мельничука
- тост — ТОСТ¹, а, ч. Підсмажений або підсушений тонкий шматочок хліба. ТОСТ², у, ч. Коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь. Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (І. Словник української мови у 20 томах
- тост — I -а, ч. Підсмажений або підсушений тонкий шматочок хліба. II -у, ч. Коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь. Підняти тост. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тост — ТОСТ (коротка застільна промова), ЗАЗДОРО́ВНИЦЯ, ЗАЗДОРО́ВНЕ СЛО́ВО. Було пиво. В сусідній кімнаті була й "миколаївська".. Були тости (М. Хвильовий). Словник синонімів української мови
- тост — Тост, -та; то́сти, -тів (англ.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)