1. Словник української мови в 11 томах

триклятий

ТРИКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що прокля́тий (з відтінком підсилення); який заслуговує прокляття.

— Чого, Парасю, ти блідна? — Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна (Граб., І, 1959, 445);

Нема нічого страшнішого, ніж вночі опинитися в цьому триклятому тропічному лісі (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. триклятий — трикля́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. триклятий — див. чорт Словник синонімів Вусика
  3. триклятий — ТРИКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що прокля́тий (з відтінком підсилення); який заслуговує прокляття. – Чого, Парасю, ти блідна? – Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна (П. Грабовський); Нема нічого страшнішого, ніж вночі опинитися в цьому триклятому тропічному лісі (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. триклятий — -а, -е, розм. Те саме, що проклятий (з відтінком підсилення); який заслуговує прокляття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. триклятий — ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. триклятий — Трикля́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. триклятий — Триклятий, -а, -е Трижды проклятый. Словник української мови Грінченка