1. Словник української мови в 11 томах

трофейник

ТРОФЕ́ЙНИК, а, ч., розм. Член трофейної команди.

Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та боєприпасів.. — Буде трофейникам роботи, — перемовлялись бійці. — Попозбирають… (Гончар, III, 1959, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трофейник — трофе́йник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. трофейник — ТРОФЕ́ЙНИК, а, ч., розм. Член трофейної команди. Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та боєприпасів .. – Буде трофейникам роботи, – перемовлялись бійці. – Попозбирають... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. трофейник — -а, ч., розм. Член трофейної команди. Великий тлумачний словник сучасної мови