трофейний

ТРОФЕ́ЙНИЙ, а, е. Який є трофеєм; захоплений, відібраний у ворога.

Відразу ж з-під ліска лунким татаканням залився трофейний кулемет (Збан., Незабутнє, 1953, 31);

За віллісом гуркотіла пара трофейних тягачів. Це генерал Глазунов прислав на посівну обіцяну допомогу (Довж., І, 1958, 385);

Брат стрів мене радо (я в іншу частину Відрядження мав), приділив тютюну, Трофейного, звісно … (Перв., II, 1958, 428).

Трофе́йна ви́ставка — виставка трофеїв.

Десь уже наприкінці війни послав мене наш колгосп у Москву на трофейну виставку (Мокр., Сто.., 1961, 146);

Трофе́йна кома́нда — команда, яка займається збиранням і обліком трофеїв.

— От би тобі, Хомо, та в королівській кареті… Ха-ха-ха… — Не встиг, братці: з-під носа трофейна команда вихопила… (Гончар, III, 1959, 70).