троянда

ТРОЯ́НДА, и, жін.

1. (Rosa, L.). Багаторічна кущова рослина родини розових з великими запашними квітками червоного, рожевого, білого або жовтого кольору і з стеблами, звичайно вкритими колючками.

Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в’ються... он зірочки червоніють, а он троянди кущ... (Борис Грінченко, II, 1963, 372);

Над доріжками гнулось рясне від цвіту гілля троянд (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 220).

2. Квітка цієї рослини.

В локонах білів пучок білих троянд, котрий чудово приставав до її чорних брів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 245);

Ох, розкрились троянди червоні, наче рани палкі, восени (Леся Українка, I, 1951, 227);

Троянди — білу, кремову й червону — Я зрізав, не без жалю і вагань (Максим Рильський, II, 1960, 224);

*Образно. Кирило стежив творчі процеси, що відбувались на небі.. Валились розкішні храми, розтавали на альпах сніги, і з пишних троянд осипались рожеві платочки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 212);

*У порівн. — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в’яла (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 192);

У Валентина вуха палали великими трояндами, його сьогодні кожен тягав за вуха (Олесь Гончар, IV, 1960, 91);

// перев. мн., перен., поет. Рум’янці.

На обличчі її розквітають дві троянди (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 213);

// тільки мн., перен. Про благополуччя, щастя, радощі в житті.

— Наш, шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами! (Іван Франко, VI, 1951, 206);

Він переможно поглядав на Коваліва, а той ніби не бачив тих поглядів, одвертався: радіти ще рано, бо на шляху в ідеї ростуть не тільки троянди, а й колючки (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

троянда

Значення в інших словниках