трут
ТРУТ¹, а́, ч.
1. Гніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню.
[Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла… і трут згубився… (Л. Укр., III, 1952, 210);
Він кресав і кресав вогонь. Ось почав тліти, а далі спалахнув ясним вогником трут (Скл., Святослав, 1959, 106).
2. Те саме, що трутови́к.
З щілин дубової колоди пробивався трут.
ТРУТ², а́, ч. Те саме, що тру́тень.
Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять (Укр.. присл.., 1955, 3);
Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (Мак., Вибр., 1954, 433).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трут — трут 1 іменник чоловічого роду гніт трут 2 іменник чоловічого роду, істота трутень трут 3 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- трут — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- трут — ТРУТ¹, а́, ч. 1. Ґніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла .. Словник української мови у 20 томах
- трут — I -а, ч. 1》 Ґніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується для викрешування вогню. 2》 Те саме, що трутовик. II -а, ч. Те саме, що трутень. III -а, ч., зах. Падуча зірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трут — ТРУ́ТЕНЬ (у бджіл), ТРУТ. Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії! (С. Руданський); Ситі трути гордо побренькують собі, проходжуючися поміж наповнені медові комори (І. Франко). ТРУТОВИ́К (гриб), ТРУТ, ГУ́БКА, ЧИР діал. Словник синонімів української мови
- трут — Трут, -та м. 1) = трутень. Вх. Зн. 71. 2) Падающая звѣзда. Вх. Зн. 71. Словник української мови Грінченка