тужливий

ТУЖЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений туги.

Тужлива, безпорадна самотина обгортає холодом (Вас., II, 1959, 27);

Йому здалося, що і в бійців був такий же настрій: і радісний, і тужливий (Панч, О. Пархом., 1939, 160);

// Який виражає тугу, сум.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… (Коцюб., І, 1955, 181);

Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпиться коло тайгової дзвіниці. З розкритої церковки доноситься тужливий спів (Довж., І, 1958, 118);

Тяжко було [Василеві Карповичу] зустрічати вдома погляд дружини з тужливим, німим запитанням (Донч., VI, 1957, 292);

У неділю із шляху долітали тужливі пісні (Панч, На калин. мості, 1965, 22);

Горе її [баби], знайшовши собі вихід в тужливому лементуванні, не знало впину (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 142);

// перен. Жалібний, протяжний (про крик птахів).

Тужливий чайки крик Злетів на кручу… зник (Мас., Сорок.., 1957, 237);

Знімається [лебідь] з тужливим ячанням високо-високо в небо (Гончар, III, 1959, 179);

// перен. Який навіває тугу, сум.

Тож, як тужлива зима доливає всі інші потоки, Ніл зостається в своїх берегах (Зеров, Вибр., 1966, 364);

Однієї ночі темної розтялись по селу численні нахабні постріли і собаки зняли тужливе довге завивання (Мик., II, 1957, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужливий — тужли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тужливий — Тоскний, повний туги, сумний, смутний, жалібний, жалісний, журний, журливий, (звук — ще) сиротливий. Словник синонімів Караванського
  3. тужливий — див. сумний Словник синонімів Вусика
  4. тужливий — [тужливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. тужливий — ТУЖЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений туги. Тужлива, безпорадна самотина обгортає холодом (С. Васильченко); Йому здалося, що і в бійців був такий же настрій: і радісний, і тужливий (П. Панч); // Який виражає тугу, сум. Словник української мови у 20 томах
  6. тужливий — -а, -е. Сповнений туги. || Який виражає тугу, сум. || перен. Жалібний, протяжний (про крик птахів). || перен. Який навіває тугу, сум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тужливий — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  8. тужливий — Тужли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)