туземець
ТУЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч., рідко. Те саме, що тубі́лець.
Болота, болота Гвіани… туземці… хмари, москіти… О залізна Британіє! І тут твої отруйні квіти (Сос., І, 1957, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туземець — тузе́мець іменник чоловічого роду, істота тубілець рідко Орфографічний словник української мови
- туземець — Тубілець, див. аборигент, автохтон Словник чужослів Павло Штепа
- туземець — ТУЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч., рідко. Те саме, що тубі́лець. Болота, болота Гвіани... туземці... хмари, москіти... О залізна Британіє! І тут твої отруйні квіти (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
- туземець — АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І. Словник синонімів української мови