туземець

АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І. Цюпа); Слов'яни не тільки були автохтонами на цій території, а й сягають генетичним корінням ще в перше тисячоліття до нашої ери (з журналу); Розповідають, що під час одного із своїх плавань Христофор Колумб був оголошений туземцями мало не богом (з газети); П'ятеро чорношкірих тубільців ретельно працювали (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туземець — тузе́мець іменник чоловічого роду, істота тубілець рідко Орфографічний словник української мови
  2. туземець — Тубілець, див. аборигент, автохтон Словник чужослів Павло Штепа
  3. туземець — ТУЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч., рідко. Те саме, що тубі́лець. Болота, болота Гвіани... туземці... хмари, москіти... О залізна Британіє! І тут твої отруйні квіти (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
  4. туземець — ТУЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч., рідко. Те саме, що тубі́лець. Болота, болота Гвіани… туземці… хмари, москіти… О залізна Британіє! І тут твої отруйні квіти (Сос., І, 1957, 271). Словник української мови в 11 томах