туриця
ТУРИ́ЦЯ, і, ж. Самиця тура ( див. тур²).
Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (Загреб., Диво, 1968, 60);
— Це тур і туриця, — пояснив лектор. — Пращури нашого бика і корови (Вол., Місячне срібло, 1961, 289).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туриця — тури́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- туриця — ТУРИ́ЦЯ, і, ж. Самка тура (див. тур²). Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (П. Загребельний); – Це тур і туриця, – пояснив лектор. – Пращури нашого бика і корови (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
- туриця — -і, ж. Самиця тура (див. тур II). Великий тлумачний словник сучасної мови
- туриця — Туриця, -ці ж. 1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162. 2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном. Словник української мови Грінченка