1. Словник української мови в 11 томах

турище

ТУРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до тур².

З другої стіни гляділа величезна голова тура — здобич самого Палія, котрого дикий турище трохи не підняв на свої криві роги (Морд., І, 1958, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турище — тури́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. турище — ТУРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до тур². З другої стіни гляділа величезна голова тура – здобич самого Палія, котрого дикий турище трохи не підняв на свої криві роги (Д. Мордовець). Словник української мови у 20 томах
  3. турище — -а, ч. Збільш. до тур II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турище — Турище, -ща с. ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги. Морд. Пл. 97. Словник української мови Грінченка