1. Словник української мови в 11 томах

тяжіння

ТЯЖІ́ННЯ, я, с.

1. Властивість тіл притягатися одне до одного.

Взаємодія мас — тяжіння — вперше була сформульована в законі Ньютона (Наука.., 4, 1962, 16);

— Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (Тер., Серце.., 1962, 19).

∆ Земне́ тяжі́ння, фіз. — явище, що полягає у властивості тіл притягатися до Землі.

В історії людства є дати, які знаменують собою початок нової епохи. Одна з таких дат — 12 квітня 1961 року, коли людина вперше подолала земне тяжіння і піднялась у космос (Літ. Укр., 10.IV 1964, 2);

Си́ла тяжі́ння, фіз. — сила, з якою тіла притягаються одне до одного.

Силі тяжіння ми зобов’язані своїм існуванням на Землі (Наука.., 3, 1960, 9).

2. Потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь.

Коли Микита жив сам собою й не дуже зважав на брата, — Грицько жив відбитим світлом і не міг змінити своєї орбіти, яка вимірювалась його тяжінням до Микити (Ю. Янов., II, 1954, 164);

Марія прагнула, щоб і син її відчув силу невгасного тяжіння до Вітчизни (Рибак, Час.., 1960, 83);

Тяжіння до мистецтва існує в зародку майже у кожної людини (Мист., 1, 1966, 35).

3. Спрямування до чого-небудь; зв’язок з чимсь.

Тяжіння до пустої абстракції, яка нічого не виражає,.. — повсюдне явище в деградуючій літературі та мистецтві західного декадансу (Про багатство л-ри, 1959, 17);

Цілком природним є постійне тяжіння стилю Остапа Вишні до метафор (Рад. літ-во, 11, 1969, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжіння — тяжі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тяжіння — (земне) притягання, гравітація; (до кого) потяг, прихильність, с. пристрасть; (до чого) прагнення, поривання. Словник синонімів Караванського
  3. тяжіння — [т'аж’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. тяжіння — ТЯЖІ́ННЯ, я, с. 1. Властивість тіл притягатися одне до одного. Взаємодія мас – тяжіння – вперше була сформульована в законі Ньютона (з наук.-попул. літ.); – Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (М. Терещенко). Словник української мови у 20 томах
  5. тяжіння — -я, с. 1》 Властивість тіл притягатися одне до одного. Земне тяжіння фіз. — явище, що полягає у властивості тіл притягатися до Землі. Сила тяжіння фіз. — сила, з якою тіла притягаються одне до одного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тяжіння — ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін. Словник синонімів української мови
  7. тяжіння — Тяжі́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)