тяжіння

ТЯЖІ́ННЯ, я, с.

1. Властивість тіл притягатися одне до одного.

Взаємодія мас – тяжіння – вперше була сформульована в законі Ньютона (з наук.-попул. літ.);

– Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (М. Терещенко).

2. Потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь.

Коли Микита жив сам собою й не дуже зважав на брата, – Грицько жив відбитим світлом і не міг змінити своєї орбіти, яка вимірювалась його тяжінням до Микити (Ю. Яновський);

Марія прагнула, щоб і син її відчув силу невгасного тяжіння до Вітчизни (Н. Рибак);

Тяжіння до мистецтва існує в зародку майже у кожної людини (з наук. літ.).

3. Спрямування до чого-небудь; зв'язок з чимсь.

Тяжіння до пустої абстракції, яка нічого не виражає, .. – повсюдне явище в деградуючій літературі та мистецтві західного декадансу (з наук. літ.);

Цілком природним є постійне тяжіння стилю Остапа Вишні до метафор (з наук. літ.).

△ (1) Всесві́тнє тяжі́ння – сила, з якою притягаються усі тіла Всесвіту.

Падіння яблука з дерева зародило у Ньютона ідею про всесвітнє тяжіння (з газ.);

(2) Земне́ тяжі́ння, фіз. – явище, що полягає у властивості тіл притягатися до Землі.

В історії людства є дати, які знаменують собою початок нової епохи. Одна з таких дат – 12 квітня 1961 року, коли людина вперше подолала земне тяжіння і піднялась у космос (з газ.);

(3) Си́ла тяжі́ння, фіз. – сила, з якою тіла притягаються одне до одного.

Силі тяжіння ми зобов'язані своїм існуванням на Землі (з наук. літ.).