увічнюватися
УВІ́ЧНЮВАТИСЯ (ВВІ́ЧНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УВІ́ЧНИТИСЯ (ВВІ́ЧНИТИСЯ), нюся, нишся, док.
1. Ставати пам’ятним навіки, зберігатися у пам’яті нащадків.
Олівець, туш, рідше акварель — ось з допомогою чого в короткі хвилини між боями на аркушах похідних блокнотів увічнювався подвиг воїнів-однополчан (Літ. Укр., 5.XI 1974, 2).
2. Продовжувати своє існування в віках; залишатися навіки, надовго.
Вам [Ленінові] треба усіх прийняти, Вам треба усе прийняти. Увічнися, душе Ваша, Що вміщує цілий світ! (Кор., Вогонь, 1968, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- увічнюватися — уві́чнюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- увічнюватися — УВІ́ЧНЮВАТИСЯ (ВВІ́ЧНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УВІ́ЧНИТИСЯ (ВВІ́ЧНИТИСЯ), нюся, нишся, док. 1. Ставати пам'ятним навіки, зберігатися у пам'яті нащадків. Словник української мови у 20 томах
- увічнюватися — (ввічнюватися), -ююся, -юєшся, недок., увічнитися (ввічнитися), -нюся, -нишся, док. 1》 Ставати пам'ятним навіки, зберігатись у пам'яті нащадків. 2》 Продовжувати своє існування в віках; залишатися навіки, надовго. Великий тлумачний словник сучасної мови