угризати
УГРИЗА́ТИ (ВГРИЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГРИ́ЗТИ (ВГРИ́ЗТИ), зу́, зе́ш, док., перех.
1. Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі.
Узяв Тюрін [ковбасу], понюхав: — А-а-а… Красота! Ще й з часничком!.. — Спробував угризти з одного, другого кінця. — Диви, як замерзла!.. Зараз ми її підсмажимо! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 34);
— От настав великдень. З гробків хурами почали возити попові паски та крашанки. Замкнула їх попадя на замок в коморі, а нас ще різдвяними книшами душить. Позасихали вони, як залізо, позацвітали — не вгризеш (Стельмах, II, 1962, 326).
2. перев. із запереч., перен., розм. Бути неспроможним обробити якусь тверду поверхню відповідним знаряддям.
— Земля затужавіла, дощі заплескали, сапачкою не вгризеш (Горд., II, 1959, 335);
[Гонжак:] [рубає місток топірцем] Проклятий місток! Хіба угризеш його топірцем? (Мокр., П’єси, 1959, 86);
// Не могти розв’язати надто складне завдання тощо.
— Задачу з геометрії поможеш розв’язать. Така трудна, не вгризу сама ніяк (Мушк., Чорний хліб, 1960, 72);
// тільки кого. Завдавати неприємності кому-небудь.
— А Василь ні… не вгризеш! Василь колись вертів цілим повітом! (Мирний, І, 1949, 249).
Значення в інших словниках
- угризати — угриза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- угризати — УГРИЗА́ТИ (ВГРИЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГРИ́ЗТИ (ВГРИ́ЗТИ), зу́, зе́ш, док., кого, що. 1. Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі. Узяв Тюрін [ковбасу], понюхав: – А-а-а... Красота! Ще й з часничком!.. Словник української мови у 20 томах
- угризати — (вгризати), -аю, -аєш, недок., угризти (вгризти), -зу, -зеш, док., перех. 1》 Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі. 2》 перев. із запереч., перен., розм. Бути неспроможним обробити якусь тверду поверхню відповідним знаряддям. Великий тлумачний словник сучасної мови