узагальнювати

УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗАГА́ЛЬНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Порівнюючи окремі предмети, факти, явища і т. ін., виявляти спільні риси, особливості й на їх основі робити висновки у формі загальних положень.

Узагальнюючи величезний досвід революційного руху, Ленін у працях «Що робити?», «Крок вперед, два кроки назад» та інших розробив струнке вчення про пролетарську партію нового типу (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 9);

Свій досвід, свої експерименти й спостереження він намагався узагальнити й занотувати (Гончар, III, 1959, 114);

Знати життя — це не тільки уміти побачити той чи інший факт і зафіксувати його, але й уміти узагальнити типові життєві явища, розкрити їх, зробити певні висновки (Мист., 5, 1961, 10).

2. Виявляючи характерні риси, особливості окремого предмета, факту, явища і т. ін., сприймати їх як загальні й поширювати на інші предмети, явища.

— А я за що стою? — вирячився Гнат. — Не за правду? Ти що, контрреволюціонера з мене хочеш зробити? ..Доки я на своєму посту, я нещадно буду присікати кожного, хто захоче зробити наклеп на радянських керівників. — Не узагальнюйте. Тут справа йдеться про одного вас (Тют., Вир, 1964, 152);

Обов’язок керівників партійних та радянських органів, інспекторських груп районів — швидко узагальнити передовий досвід і впровадити його в усіх господарствах (Рад. Укр., 1.VIII 1958, 1).

3. Відбирати й об’єднувати однакові характерні риси, особливості; створювати на їх основі що-небудь загальне, типове.

Вірний принципам реалістичного методу відображення життя, Мирний проводив старанний відбір явищ і фактів, узагальнював і типізував їх відповідно до ідейного спрямування твору (Рад. літ-во, 8, 1955, 125);

Справжнього творчого успіху поети досягали лише тоді, коли вони не просто «фотографували» риси конкретної людини, а художньо узагальнювали їх (Іст-укр. літ., II, 1956, 235);

Щоб узагальнити картину міського життя в облозі, Крайнюк забіг і в Комітет оборони (Кучер, Голод, 1961, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узагальнювати — (виводити щось загальне) підсумовувати, висновувати// робити висновок. Словник синонімів Полюги
  2. узагальнювати — узага́льнювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. узагальнювати — Робити узагальнення <�загальні висновки>; (досвід) поширювати; п! ПІДСУМОВУВАТИ, СИНТЕЗУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. узагальнювати — [узагал'н'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. узагальнювати — УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗАГА́ЛЬНИТИ, ню, ниш, док., що. 1. Порівнюючи окремі предмети, факти, явища і т. ін., виявляти спільні риси, особливості й на їх основі робити висновки у формі загальних положень. Словник української мови у 20 томах
  6. узагальнювати — -юю, -юєш, недок., узагальнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Порівнюючи окремі предмети, факти, явища і т. ін., виявляти спільні риси, особливості й на їх основі робити висновки у формі загальних положень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. узагальнювати — УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. — Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати. Словник синонімів української мови
  8. узагальнювати — Узага́льнювати, -га́льнюю, -нюєш і узагальня́ти, -ня́ю, -ня́єш; узага́льни́ти, -га́льню́, -га́льни́ш, -га́льня́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)