узвишшя
УЗВИ́ШШЯ, я, с.
1. Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості.
Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (Тер., Щедра земля, 1956, 12);
Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (Загреб., Диво, 1968, 84);
Перед невеликим узвишшям, густо присипаним снігом, Максим став і зняв шапку (Рибак, Час.., 1960, 239);
// Спеціально зроблене підвищення (поміст, постамент, майданчик і т. ін.).
На узвишші кам’янім, Мов живий, — товариш Ленін (Мур., Хороші сусіди, 1948, 51);
На узвишші серед собору поставили гробницю (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 23).
2. рідко. Простір високо над землею.
В позахмарах сонце, там літак проліта, Летючи співає з синього узвишшя (Ус., Дорогами.., 1951, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узвишшя — узви́шшя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- узвишшя — р. мн. -иш. Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П. Літературне слововживання
- узвишшя — (природне) височина, височінь, гірка, горбовина, (невеличке) узгір'я; (рукотворне) поміст, постамент, підвищення, п! ТРИБУНА. Словник синонімів Караванського
- узвишшя — див. вершина; висота; горб; Земля Словник синонімів Вусика
- узвишшя — УЗВИ́ШШЯ, я, с. 1. Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М. Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П. Словник української мови у 20 томах
- узвишшя — -я, с. 1》 Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. || Спеціально зроблене підвищення (поміст, постамент і т. ін.). 2》 рідко. Простір високо над землею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узвишшя — Просторе підвищення невеликої висоти і плоскої або горбкуватої поверхні. Універсальний словник-енциклопедія
- узвишшя — ВИСОТА́ (частина земної поверхні, вища від навколишнього простору), ВИСОЧИНА́, УЗВИ́ШШЯ рідко; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (невелика височина). Ходи сполучення пролягали вздовж висоти в обидва боки (В. Кучер); — Пам'ятаю вашу чітку атаку на височину Н. (Ю. Словник синонімів української мови