1. Словник української мови в 11 томах

уклін

УКЛІ́Н, ло́ну, ч.

1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін.

Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (Фр., II, 1950, 77);

Я ще раз вклонився їй. Вона відповіла мені на уклін і опустила очі (Грим., Подробиці.., 1956, 155);

Помітивши директора, завідувач лабораторії привітав його легким уклоном голови (Шовк., Інженери, 1956, 69).

Віддава́ти (відда́ти, кла́сти, покла́сти і т. ін.) уклі́н:

а) (кому) кланятися.

Студентом ведений, на сцену він пішов, Низький оддав уклін громаді незнайомій (Рильський, Поеми, 1957, 215);

б) (чому) відвідувати що-небудь, виявляючи свою пошану;

Дозе́мний (земни́й, низьки́й, низе́нький, глибо́кий) уклі́н:

а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани.

Служилі люди, схиливши перед гетьманом у доземному уклоні голови, пронесли соболі на рундук (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 60);

Сахно схилилася в глибокому, шанобливому уклоні (Смолич, І, 1958, 57);

б) словесне вираження глибокої пошани, вдячності кому-, чому-небудь.

Ти породила у простій колибі і виростила сина коваля — Каменяра, — за це тобі спасибі, низький уклін, дрогобицька земля! (Гонч., Вибр., 1959, 295).

2. Вітання кому-небудь, передане письмово, у листі, або через іншу особу.

Маму, Юрася й Лідю цілую. Знайомим уклін (Коцюб., III, 1956, 178);

— Романе, тобі низенький уклін від Плачинди (Стельмах, Хліб.., 1959, 60);

— Ви не помилились, я привезла уклін від Яремчука (Цюпа, Назустріч.., 1958, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уклін — Близькі значенням, але не схожі семантично й іменники уклін та уклон. Уклін – знак пошани, вдячності, передане письмове вітання у листі (віддати уклін, передати уклін). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. уклін — уклі́н іменник чоловічого роду поклін Орфографічний словник української мови
  3. уклін — (доземний) поклін; (дамський) реверанс; (кому, в листі) вітання. Словник синонімів Караванського
  4. уклін — див. поклін Словник церковно-обрядової термінології
  5. уклін — [укл’ін] -лону, м. (на) -лон'і, мн. -лоние, -лон'іў (поклін) Орфоепічний словник української мови
  6. уклін — УКЛІ́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (І. Франко); Я ще раз вклонився їй. Словник української мови у 20 томах
  7. уклін — -лону, ч. 1》 Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Віддавати уклін. Земний (низький) уклін — а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани... Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. уклін — віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Фразеологічний словник української мови
  9. уклін — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. Словник синонімів української мови
  10. уклін — Уклі́н, укло́ну; -ло́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. уклін — Уклін, -лону м. Поклонъ. Чуб. IV. 220. Словник української мови Грінченка