уклін

Близькі значенням, але не схожі семантично й іменники уклін та уклон. Уклін – знак пошани, вдячності, передане письмове вітання у листі (віддати уклін, передати уклін). Уклон – частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту; у гірничій справі – похила підземна виробка; у геодезії – перелом профілю земної поверхні у напрямку вниз. Тим-то й користуватися ними в мовленні треба відповідно.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уклін — уклі́н іменник чоловічого роду поклін Орфографічний словник української мови
  2. уклін — (доземний) поклін; (дамський) реверанс; (кому, в листі) вітання. Словник синонімів Караванського
  3. уклін — див. поклін Словник церковно-обрядової термінології
  4. уклін — [укл’ін] -лону, м. (на) -лон'і, мн. -лоние, -лон'іў (поклін) Орфоепічний словник української мови
  5. уклін — УКЛІ́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (І. Франко); Я ще раз вклонився їй. Словник української мови у 20 томах
  6. уклін — -лону, ч. 1》 Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Віддавати уклін. Земний (низький) уклін — а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. уклін — віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Фразеологічний словник української мови
  8. уклін — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. Словник синонімів української мови
  9. уклін — Уклі́н, укло́ну; -ло́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. уклін — УКЛІ́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (Фр., II, 1950, 77); Я ще раз вклонився їй. Словник української мови в 11 томах
  11. уклін — Уклін, -лону м. Поклонъ. Чуб. IV. 220. Словник української мови Грінченка