укладати

Значення в інших словниках

1. укладати — уклада́ти 1 дієслово недоконаного виду класти уклада́ти 2 дієслово недоконаного виду про умову, план, словник Орфографічний словник української мови
2. укладати — УКЛАДАТИ – ВКЛАДАТИ Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (плани тощо) (не "заключати угоду"). В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати. Літературне слововживання
3. укладати — Уложи́ти, уклада́ти. 1. Укласти, упорядкувати. Нариси уложіть за порядком, як хочете, лише, щоб нариси “Смутно колишуться сосни“ і “Там звізди пробивалися“ не були поруч (Коб., Листи, 163, 576). 2. Спланувати, повести. Ох! То житє! То житє!... Українська літературна мова на Буковині
4. укладати — ВКЛАДАТИ, складати; (речі) пакувати; (спати) класти; (вінок) покладати, (столи, чим) закладати; (пироги) Ф. їсти, уминати; тлк. УКЛАДАТИ (пакт) підписувати, (словник) упорядковувати; (наперед) накреслювати, плянувати, передбачати; док. УКЛАСТИ, (кого) Ф. убити. Словник синонімів Караванського
5. укладати — УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., що. 1. Поміщати де-небудь, складати кудись. Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і – знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
6. укладати — I (вкладати), -аю, -аєш, недок., укласти (вкласти), -аду, -адеш, док., перех. 1》 Поміщати де-небудь, складати кудись. || Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу. || Класти, розміщувати, розташовувати що-небудь у певному порядку. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. укладати — уклада́ти / укла́сти в ко́пи, згруб. Дуже багато їсти, з’їдати чого-небудь. Свікліцький похапцем укладав у копи полудень, аж редька хрущала в його міцних зубах на всю хату (І. Фразеологічний словник української мови
8. укладати — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
9. укладати — Уклада́ти, -да́ю, -да́єш; укла́сти, укладу́, -де́ш що (напр. плян) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. укладати — УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., перех. 1. Поміщати де-небудь, складати кудись. Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
11. укладати — Укладати, -даю, -єш сов. в. укласти, укладу, -деш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Ном. №2915. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» Лис. VI. № 13. Словник української мови Грінченка