1. Українська літературна мова на Буковині

укладати

Уложи́ти, уклада́ти.

1. Укласти, упорядкувати. Нариси уложіть за порядком, як хочете, лише, щоб нариси “Смутно колишуться сосни“ і “Там звізди пробивалися“ не були поруч (Коб., Листи, 163, 576).

2. Спланувати, повести. Ох! То житє! То житє! Як єго уложити, як повести, щоби марно не прогайнувати єго (О. Маковей, “Мій прадід”, Б., 1896, 165-166, 2);

● Уложити собі — вирішити для себе, скласти порядок (подальших дій, вчинків тощо). На всякий раз я хочу якнайскорше бути в Вас. І не знаю, чи Ви будете задоволені, алея так собі уложив, що їду відси все таки в суботу 15. IX і приїду, як все піде гладко о 9. 5 евентуально о 10. 25 вечером до Львова (Арт., 2. IX. 1934)

// пол. ułożyć — 1) укласти, покласти в певному порядку, стані, 2) скласти (плани тощо, 3) написати, створити (про літературний твір); ułożyć sobie coś w głowie — обміркувати щось, скласти план чогось; див. іще укладати.

Укла́сти, уклада́ти. Будувати, впорядковувати (про думки, плани тощо), розраховувати на щось. Поки що укладаю в своїй голові плян такого експорту, виджу в уяві вже вагон, наладований ріжними хорошими виробами гуцульскими (Б., 1895, 28, 1); Купецкий зостав ся з Грінкою укладати точки порозуміня межи партиями (Галіп, 50); Укладала плани з Лесею Українкою поїхати до Ялти — та дарма. Не складалося і не складалося (Коб., Листи, 149, 555); Вони собі так уклали, що "Союз“ мав "розвалити ся“, або бодай зі зміненими статутами змінити назву, щоб по нім, по тій "гнилій колоді, з якої хісна нема, по тій рудері з кацапськими основами, з лихою славою” (22. ХІ. 1900) не лишило ся й сліду (Сімович, 1908, 520)

// пол. układać — 1) укладати, складати, 2) класти, 3) складати (плани тощо), 4) складати, творити (вірші тощо).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укладати — укладати – вкладати Укладати – офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (договір, угоду, союз), упорядковувати (словники, збірники); накреслювати (плани тощо). У всіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. укладати — уклада́ти 1 дієслово недоконаного виду класти уклада́ти 2 дієслово недоконаного виду про умову, план, словник Орфографічний словник української мови
  3. укладати — УКЛАДАТИ – ВКЛАДАТИ Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (плани тощо) (не "заключати угоду"). В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати. Літературне слововживання
  4. укладати — ВКЛАДАТИ, складати; (речі) пакувати; (спати) класти; (вінок) покладати, (столи, чим) закладати; (пироги) Ф. їсти, уминати; тлк. УКЛАДАТИ (пакт) підписувати, (словник) упорядковувати; (наперед) накреслювати, плянувати, передбачати; док. УКЛАСТИ, (кого) Ф. убити. Словник синонімів Караванського
  5. укладати — УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., що. 1. Поміщати де-небудь, складати кудись. Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і – знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
  6. укладати — I (вкладати), -аю, -аєш, недок., укласти (вкласти), -аду, -адеш, док., перех. 1》 Поміщати де-небудь, складати кудись. || Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу. || Класти, розміщувати, розташовувати що-небудь у певному порядку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. укладати — уклада́ти / укла́сти в ко́пи, згруб. Дуже багато їсти, з’їдати чого-небудь. Свікліцький похапцем укладав у копи полудень, аж редька хрущала в його міцних зубах на всю хату (І. Фразеологічний словник української мови
  8. укладати — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. укладати — Уклада́ти, -да́ю, -да́єш; укла́сти, укладу́, -де́ш що (напр. плян) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. укладати — УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., перех. 1. Поміщати де-небудь, складати кудись. Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
  11. укладати — Укладати, -даю, -єш сов. в. укласти, укладу, -деш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Ном. №2915. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» Лис. VI. № 13. Словник української мови Грінченка