укладати

УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., перех.

1. Поміщати де-небудь, складати кудись.

Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Вільде, Сестри.., 1958, 456);

Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (Коз., Сальвія, 1959, 6);

// Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу.

Вона почала вкладати свої речі, щоб завтра виїхати (Л. Укр., III, 1952, 575);

// Класти, розміщувати, розташовувати що-небудь у певному порядку.

Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір’ячко на голові самички (Коцюб., I, 1955, 361);

Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи, приладнував шапку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 78);

Колгоспівська бригада будівельників допомогла укласти сволоки (Донч., V, 1957, 117);

// Будувати що-небудь, складаючи з окремих частин.

Добра сотня козаків працювала на будовах, укладаючи розпочаті зруби (Добр., Очак. розмир, 1965, 284).

Уклада́ти воло́сся (ко́си і т. ін.) — причісувати волосся певним чином; робити зачіску.

Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся,.. примірювала сукні, чистила й формувала нігті (Кобр., Вибр., 1954, 90).

2. Примушувати кого-небудь або допомагати комусь лягти для сну, відпочинку і т. ін.

Марія ніжно вкладала сонну Тамару на збиті нею батькові подушки (Ле, Міжгір’я, 1953, 485);

Чайчиха.. уклала на гарячу житню постіль малечу, щоб їхні тільця пройшли розімлілим духом пашні (Стельмах, І, 1962, 210);

Мотя примусила подругу негайно роздягнутися, насильно вклала її в ліжко і викликала лікаря (Коз., Сальвія, 1956, 334).

3. тільки док., розм. Убити.

Сивий запорожець Безвухий уже чотирьох шляхтичів пишних шаблею вклав (Стар., Облога.., 1961, 57);

Я бій з фашистами веду — уклав я їх немало (Гонч., Вибр., 1959, 148).

4. перев. док., розм. Їсти; дуже багато з’їсти.

— Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями… (Гончар, Тронка, 1963, 268);

— Бач, проклятий бурсак! — скрикнув [Шестірний].. — Уклав за двох, та мерщій і навтьоки! (Мирний, І, 1954, 331).

◊ Укла́сти в ко́пи, заст. — дуже багато з’їсти.

Бонковський уклав у копи півпоросяти (Н.-Лев., III, 1956, 99).

5. тільки з початковим у. Офіційно домовлятися про що-небудь, визначаючи умови, складати (угоду, союз і т. ін.).

Папа римський.. хотів укласти союз з татарськими ханами, щоб.. підкорити Русь папству (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 579);

Укласти договір про соціалістичне змагання.

6. тільки з початковим у. Складати, упорядковувати (словник, збірник і т. ін.), створювати що-небудь певним чином.

На те людям книги мудрі укладали, Щоб людськії страсті вони гальмували (Фр., XI, 1952, 321);

При аналізі словників дожовтневого часу слід пам’ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб’єктивні смаки.., а й класові, групові інтереси (Рильський, IX, 1962, 125).

7. тільки з початковим у. Накреслювати, намічати (план і т. ін.).

Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю.. Вони [Раїса і о. Василь] укладали плани її виховання, мріяли про її долю (Коцюб., І, 1955, 323);

// Робити здогади, намагатися передбачити.

Мати уважно наглядає за коханням своєї донечки, її стара, розважлива голова, котра має так багато досвіду з життя.., укладає наперед, яке має бути життя її дитини (Фр., XVI, 1955, 55);

// Проводити певним чином.

Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (Зеров, Вибр., 1966, 342).

УКЛАДА́ТИ² див. вклада́ти¹.