Україна
1. Коли треба писати Україна, а коли Вкраїна?
Щодо варіантів цього слова існує така традиція: як офіційна назва держави Україна завжди вживається з початковим у, а в усному та художньому мовленні, зокрема в поетичному, припустимі обидві форми.
2. В Україні, а не на Україні
Відтоді, як наша Батьківщина стала незалежною, в офіційному мовленні запанувала граматична форма в Україні. Але деякі громадяни й досі не можуть змиритися з цим, вишукують усілякі підстави, аби повернутися до старого – на Україні. Звертаються і в “Хрещатик”, просять підтримати їх в “Уроках державної мови”, написати, що саме так правильно.
Ні, саме так неправильно. Не кажуть же на Англії, на Португалії, на Китаї, а на Україні, виявляється, можна. Втім, послухаймо людину, вельми авторитетну в українській культурі – видатного мовознавця і славіста, міністра освіти в уряді УНР (1918) Івана Огієнка. В еміграції він видавав науково-популярний місячник “Рідна мова”, і в опублікованій там 1935 року статті з промовистою назвою “В Україні, а не на Україні” писав: “Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання “де” тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині... До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має прецікаву історію... Цілі віки ми чули то на Ukraine (від поляків), то на Украине, а тому й защепили собі це на Україні як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що власне на – болюча й зневажлива ознака нашого колективного поневолення... Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати в Україні, в Україну”.
Що ми й зробили. Однак ніхто не збирається виправляти фольклорних і літературних творів, де з історичних причин ужито вислів на Україні.
Значення в інших словниках
- Україна — Украї́на іменник жіночого роду назва країни Орфографічний словник української мови
- україна — УКРАЇ́НА (ВКРАЇ́НА), и, ж., заст. Країна, край. Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (з народної пісні); Блукав наш предкопращур козак Савлук по горах, по долинах, по усяких українах, шукаючи – чого... Словник української мови у 20 томах
- Україна — Або то така далека Україна. То не далека сторона. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Україна дуже багатий та гостинний край, люди живуть у достатках. Нема на світі другої України, немає другого Дніпра. Приповідки або українсько-народня філософія
- україна — (вкраїна), -и, ж. 1》 заст. Країна, край. 2》 Територія, що знаходиться в межах іншої країни, краю; анклав. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Україна — Нова постсоціалістична держава Сх. Європи, член Співдружності Незалежних Держав; з пд. омивається Чорним і Азовським м., на суходолі межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Росією, Білоруссю; до складу... Універсальний словник-енциклопедія
- україна — КРАЙ (місцевість, область, район, що має певні природні й кліматичні особливості), СТОРОНА́, КРАЇНА, МІСЦЕ́ВІСТЬ, УКРАЇ́НА заст. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний); Мої дитинячі будні У придесенській пройшли стороні (Я. Словник синонімів української мови
- Україна — Украї́на, -ни, -ні, Украї́но! (Вкраї́на тільки іноді у віршах та піснях) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- україна — УКРА́ЇНА, и, ж., заст. Територія уздовж меж держави, біля її краю. [Завада:] Чи судили її? Якби судили, то було би чутно, адже Самбір не така далека укра́їна (Фр. Словник української мови в 11 томах
- Україна — Україна, -ни ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. н. п. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. н. Словник української мови Грінченка