1. Словник української мови в 11 томах

україна

УКРА́ЇНА, и, ж., заст. Територія уздовж меж держави, біля її краю.

[Завада:] Чи судили її? Якби судили, то було би чутно, адже Самбір не така далека укра́їна (Фр., IX, 1952, 346);

Воєвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русі страшніший нині від брані, що на українах своїх і в полі Русь проливає крові більше, ніж на брані (Скл., Святослав, 1959, 52).

УКРАЇ́НА, и, ж., заст. Країна, край.

Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 328);

Блукав наш предкопращур козак Савлук по горах, по долинах, по усяких українах, шукаючи — чого, я не знаю, та, може, і сам козак Савлук не знав (Вовчок, VI, 1956, 219);

Він на всі козацькі україни за лицаря знаний, а вона зросла в степу, як трава (Панч, Гомон. Україна, 1954, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Україна — 1. Коли треба писати Україна, а коли Вкраїна? Щодо варіантів цього слова існує така традиція: як офіційна назва держави Україна завжди вживається з початковим у, а в усному та художньому мовленні, зокрема в поетичному, припустимі обидві форми. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. Україна — Украї́на іменник жіночого роду назва країни Орфографічний словник української мови
  3. україна — УКРАЇ́НА (ВКРАЇ́НА), и, ж., заст. Країна, край. Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (з народної пісні); Блукав наш предкопращур козак Савлук по горах, по долинах, по усяких українах, шукаючи – чого... Словник української мови у 20 томах
  4. Україна — Або то така далека Україна. То не далека сторона. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Україна дуже багатий та гостинний край, люди живуть у достатках. Нема на світі другої України, немає другого Дніпра. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. україна — (вкраїна), -и, ж. 1》 заст. Країна, край. 2》 Територія, що знаходиться в межах іншої країни, краю; анклав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Україна — Нова постсоціалістична держава Сх. Європи, член Співдружності Незалежних Держав; з пд. омивається Чорним і Азовським м., на суходолі межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Росією, Білоруссю; до складу... Універсальний словник-енциклопедія
  7. україна — КРАЙ (місцевість, область, район, що має певні природні й кліматичні особливості), СТОРОНА́, КРАЇНА, МІСЦЕ́ВІСТЬ, УКРАЇ́НА заст. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний); Мої дитинячі будні У придесенській пройшли стороні (Я. Словник синонімів української мови
  8. Україна — Украї́на, -ни, -ні, Украї́но! (Вкраї́на тільки іноді у віршах та піснях) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. Україна — Україна, -ни ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. н. п. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. н. Словник української мови Грінченка