укосити
УКОСИ́ТИ (ВКОСИ́ТИ), ошу́, о́сиш, док.
1. перех. і без додатка. Косячи, одержати, здобути трохи або якусь кількість.
— Ой, — каже батько, — як же ми мало вкосили! (Україна.., І, 1960, 218);
Маржинки якась пара хвостів, та й тої годувати нічим: десь по узбіччях насмикає Єлена, та Олекса десь укосить заробляючи — ото й усе (Хотк., Довбуш, 1965, 7);
Приїхавши на яровий клин вкосити коням мішанки, Карпо побачив Оксану (Іщук, Вербівчани, 1961, 34);
*Образно. Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (Мал., Любов, 1946, 17).
2. неперех., за ким, з ким, розм. Косячи, встигати за ким-небудь, бути нарівні з кимось.
— Тоді вільні стени були, — скільки хто закосив, те й твоє… Так ніхто було за мною не вкосить (Вишня, І, 1956, 34);
Всі ж бо знають, що за завзятий робітник з Остапа. Не вкосить ніхто з ним (Горд., II, 1959, 298).
Значення в інших словниках
- укосити — укоси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- укосити — УКОСИ́ТИ (ВКОСИ́ТИ), ошу́, о́сиш, док. 1. що і без прям. дод. Косячи, одержати, здобути трохи або якусь кількість. – Ой, – каже батько, – як же ми мало вкосили! (із журн. Словник української мови у 20 томах
- укосити — (вкосити), -ошу, -осиш, док. 1》 перех. і без додатка. Косячи, одержати, здобути трохи або якусь кількість. 2》 неперех., за ким, з ким, розм. Косячи, встигати за ким-небудь, бути нарівні з кимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укосити — Укосити, -шу, -сиш гл. Накосить. Укоси, братіку, трошки трави на городі, — теляті дати. Словник української мови Грінченка