1. Словник української мови в 11 томах

укріплений

УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до укріпи́ти.

У самому кінці бронзового віку з’являються перші городища — поселення, укріплені валами і ровами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 92).

2. у знач. прикм. Який має оборонні споруди.

Під ранок розпочався штурм укріпленого міста (Кач., Вибр., 1953, 400);

— Одержали ми завдання викурити німців з одного укріпленого пункту (Ткач, Моряки, 1948, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укріплений — укрі́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. укріплений — УКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до укріпи́ти. У самому кінці бронзового віку з'являються перші городища – поселення, укріплені валами і ровами (з наук. літ.); Направо через другу браму, сильно укріплену, і щоб перехід до великого пригородка (з наук. Словник української мови у 20 томах
  3. укріплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укріпити. 2》 у знач. прикм.Який має оборонні споруди. Великий тлумачний словник сучасної мови