1. Словник української мови в 11 томах

улови

УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ів, мн.

1. Те саме, що ло́ви 1.

Вибігли гончі собаки й сини всі Автоліка вийшли На полювання. Із ними тоді й Одіссей богосвітлий Вийшов на влови (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 332);

— Ми на влови тут ходили, — На весілля вепра вбили! (Перв., Слов. балади, 1946, 118).

2. рідко. Те саме, що уло́в.

— Дай боже й вам улови добрі! — зичить [парубок] рибаку (Вовчок, VI, 1956, 234);

Так захопився [Павло] вловами, що й не помітив, як заштормило (Кучер, Голод, 1961, 429).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улови — УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ів, мн. 1. Те саме, що ло́ви 1. Вибігли гончі собаки й сини всі Автоліка вийшли На полювання. Із ними тоді й Одіссей богосвітлий Вийшов на влови (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); – Ми на влови тут ходили, – На весілля вепра вбили! (Л. Словник української мови у 20 томах
  2. улови — (влови), -ів, мн. 1》 Те саме, що лови 1). 2》 рідко. Те саме, що улов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. улови — Уло́ви, -вів, -вам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. улови — Улови, -вів м. Ловитва, охота. Не тоді собак годують, як но влови йдуть. Ном. Ой поїдем на влови, на влови, товаришу мій! Ном. № 14148. Нема мого пана дома, поїхав на влови. н. п. Словник української мови Грінченка