улюблений
УЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до улюби́ти.
Чолом тобі [Лесе Українко], улюблена в народі, Як люблені борці лиш і співці! (Рильський, Зим. записи, 1964, 55);
Для них [учнів] це улюблене їхньою вчителькою «тощо» було, мов пароль, мов заклик до веселощів (Гончар, Тронка, 1963, 38);
Мій жених (як величає його Катря) — тип, улюблений сількорами (Кач., II, 1958, 48);
Дуже давній улюблений народом вид озеленення громадських територій — обсаджування деревами вулиць та шляхів (Озелен. колг. села, 1955, 10)
2. у знач. прикм. Який викликає почуття любові, користується любов’ю.
Про давніх своїх знайомих Обринських і саму колишню улюблену дівчину чував я від хвилі розлуки небагато (Коб., III, 1956, 88);
— Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина… (Тулуб, В степу.., 1964, 489);
Вранці діти, йдучи до школи, тримали в рученятах букетики синіх пролісків та рожевого рясту, щоб піднести їх улюбленим вчителькам (Шиян, Баланда, 1957, 60);
// Якому віддають перевагу, який подобається більше, ніж інші.
В майбутньому — в широкому різноманітному репертуарі Панаса Саксаганського улюбленими ролями стануть образи простих людей (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 32);
Юра горлав свою улюблену пісню (Смолич, II, 1958, 12);
Стояла спека. І ми вирішили знову йти в ліс до свого улюбленого місця на річці (Досв., Вибр., 1959, 56).
3. у знач. ім. улю́блений, ного, ч., рідко. Той, кого дуже люблять; коханий.
Вона бачила Ольгу.. на таємних сходинах з улюбленим (Фр., II, 1950, 317).
Значення в інших словниках
- улюблений — (якого дуже люблять) дорогий, близький, укоханий, любимий. Словник синонімів Полюги
- улюблений — улю́блений 1 дієприкметник від: улюби́ти улю́блений 2 прикметник той, кого люблять Орфографічний словник української мови
- улюблений — Укоханий, люблений, жм. мазаний; (- стихію) рідний, свій; п! ЛЮБИЙ. Словник синонімів Караванського
- улюблений — див. коханий Словник синонімів Вусика
- улюблений — УЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до улюби́ти. Чолом тобі [Лесе Українко], улюблена в народі, Як люблені борці лиш і співці! (М. Рильський); Для них [учнів] це улюблене їхньою вчителькою “тощо” було, мов пароль, мов заклик до веселощів (О. Словник української мови у 20 томах
- улюблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до улюбити. 2》 у знач. прикм. Який викликає почуття любові, користується любов'ю. || Якому віддають перевагу, який подобається більше, ніж інші. 3》 у знач. ім. улюблений, -ного, ч., рідко. Той, кого дуже люблять; коханий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- улюблений — УЛЮ́БЛЕНИЙ (якого дуже люблять, дорогий і близький серцю), КОХА́НИЙ, УКО́ХАНИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БИЙ, ФАВОРИ́ТНИЙ. — Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина (З. Тулуб); Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Словник синонімів української мови
- улюблений — Улю́блений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- улюблений — Улюблений, -а, -е Любимый, возлюбленный. Пані моя, пані моя, пані влюбленая. Мет. 122. Словник української мови Грінченка