улюблений

Значення в інших словниках

1. улюблений — улю́блений 1 дієприкметник від: улюби́ти улю́блений 2 прикметник той, кого люблять Орфографічний словник української мови
2. улюблений — Укоханий, люблений, жм. мазаний; (- стихію) рідний, свій; п! ЛЮБИЙ. Словник синонімів Караванського
3. улюблений — див. коханий Словник синонімів Вусика
4. улюблений — УЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до улюби́ти. Чолом тобі [Лесе Українко], улюблена в народі, Як люблені борці лиш і співці! (М. Рильський); Для них [учнів] це улюблене їхньою вчителькою “тощо” було, мов пароль, мов заклик до веселощів (О. Словник української мови у 20 томах
5. улюблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до улюбити. 2》 у знач. прикм. Який викликає почуття любові, користується любов'ю. || Якому віддають перевагу, який подобається більше, ніж інші. 3》 у знач. ім. улюблений, -ного, ч., рідко. Той, кого дуже люблять; коханий. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. улюблений — УЛЮ́БЛЕНИЙ (якого дуже люблять, дорогий і близький серцю), КОХА́НИЙ, УКО́ХАНИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БИЙ, ФАВОРИ́ТНИЙ. — Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина (З. Тулуб); Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Словник синонімів української мови
7. улюблений — Улю́блений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. улюблений — УЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до улюби́ти. Чолом тобі [Лесе Українко], улюблена в народі, Як люблені борці лиш і співці! (Рильський, Зим. Словник української мови в 11 томах
9. улюблений — Улюблений, -а, -е Любимый, возлюбленный. Пані моя, пані моя, пані влюбленая. Мет. 122. Словник української мови Грінченка