1. Словник української мови в 11 томах

умерлий

УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до уме́рти.

Близько ліжка своєї умерлої неньки І дівчатко, й хлоп’яточко, дітки маленькі, Усміхаючись, спали, в колисці удвох. Мати, чуючи смерть, їх укрила обох (Л. Укр., IV, 1954, 265);

// у знач. ім. уме́рлий, лого, ч. Небіжчик, покійник.

Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці [мерці] за правдою встають. То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани залиті (Шевч., І, 1963, 241);

Тремтячими від нервового напруження руками почав [Марусяк] стягати з умерлого ремінь (Хотк., II, 1966, 291);

*У порівн. Микола Прач ішов селом, мов сновида, а жінка йшла за ним, ридаючи та заводячи, мов за вмерлим (Фр., 1, 1955, 363).

Ні живи́й ні вме́рлий, рідко — те саме, що Ні живи́й ні ме́ртвий ( див. живи́й).

— Жінка в плач, діти в плач, а я став ні живий ні вмерлий (Март., Тв., 1954, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умерлий — уме́рлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. умерлий — УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до уме́рти. Близько ліжка своєї умерлої неньки І дівчатко, й хлоп'яточко, дітки маленькі, Усміхаючись, спали, в колисці удвох. Мати, чуючи смерть, їх укрила обох (Леся Українка); // у знач. ім. уме́рлий, лого... Словник української мови у 20 томах
  3. умерлий — уме́рлий → вмерлий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. умерлий — (вмерлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до умерти. || у знач. ім. умерлий, -лого, ч. Небіжчик, покійник. Ні живий ні вмерлий рідко — те саме, що Ні живий ні мертвий (див. живий). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. умерлий — як (мов, ні́би і т. ін.) ме́ртвому кади́ло, зі сл. допомага́ти, помага́ти і под. Уживається для вираження повного заперечення змісту слова; зовсім не (допомагати). Піп відправив кілька молебнів во здравіє болящого раба Божого Єфремія, але .. Фразеологічний словник української мови
  6. умерлий — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
  7. умерлий — Уме́рлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. умерлий — Умерлий, -а, -е Умершій. Поможе, як умерлому кадило. Ном. № 5668. Горить, як за умерлого душу. Ном. № 14046. Словник української мови Грінченка