умертвляти
УМЕРТВЛЯ́ТИ (ВМЕРТВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. умертвля́ть; док., перех.
1. Позбавляти життя, убивати.
Час від часу.. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла [гадюка] (Фр., XI, 1952, 335);
Хто він, [Коломійцев з «Останніх» М. Горького]?.. Садист і цинік, він тиранить дружину, дітей, повільно умертвляє брата, поширює довкола себе відворотний сморід гниття і смерті (З глибин душі, 1959, 60);
Допитував [Острозький] у Радзівілла, чи не умертвили драгуни заарештованої вчора жінки (Ле, Наливайко, 1957, 349).
2. перен. Припиняти розвиток чого-небудь; придушувати, ослабляти вияв чогось.
До суперечок між течіями [в літературі] треба підходити з одним критерієм: наскільки та чи інша форма передає зміст;.. чи жива вона й еластична, щоб не вмертвити творчої думки митця (Еллан, II, 1958, 72).
Значення в інших словниках
- умертвляти — умертвля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- умертвляти — Присипляти на смерть, УБИВАТИ; (дух) придушувати, глушити, мертвити. Словник синонімів Караванського
- умертвляти — УМЕРТВЛЯ́ТИ (ВМЕРТВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. умертвля́ть; док., кого, що. 1. Позбавляти життя, убивати. Час від часу .. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла [гадюка] (І. Словник української мови у 20 томах
- умертвляти — (вмертвляти), -яю, -яєш, недок., умертвити (вмертвити), -влю, -виш; мн. умертвлять; док., перех. 1》 Позбавляти життя, убивати. 2》 перен. Припиняти розвиток чого-небудь; придушувати, ослабляти вияв чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умертвляти — УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою)... Словник синонімів української мови