умертвляти

УМЕРТВЛЯ́ТИ (ВМЕРТВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. умертвля́ть; док., кого, що.

1. Позбавляти життя, убивати.

Час від часу .. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла [гадюка] (І. Франко);

Хто він, [Коломійцев з “Останніх” М. Горького]?.. Садист і цинік, він тиранить дружину, дітей, повільно умертвляє брата, поширює довкола себе відворотний сморід гниття і смерті (з мемуарної літ.);

Допитував [Острозький] у Радзівілла, чи не умертвили драгуни заарештованої вчора жінки (Іван Ле);

Я ось нині .. вирізьблюю з коряжини талісман надій в образі потвори, яку умертвлю (Р. Іваничук).

2. перен. Припиняти розвиток чого-небудь; придушувати, ослабляти вияв чогось.

До суперечок між течіями [в літературі] треба підходити з одним критерієм: наскільки та чи інша форма передає зміст; .. чи жива вона й еластична, щоб не вмертвити творчої думки митця (В. Еллан-Блакитний);

– Таке кохання не повинно вмерти .. Чи можна ж умертвлять таке чуття? (М. Олійник).

(1) Умертвля́ти / умертви́ти плоть – вести аскетичний спосіб життя.