умикання
УМИКА́ННЯ¹, я, с., етн., діал. Дія за знач. умика́ти¹.
На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з «умиканням» козаками дівчини-нареченої (Гончар, II, 1959, 365).
УМИКА́ННЯ² див. вмика́ння.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умикання — умика́ння 1 іменник середнього роду викрадення дівчини діал. умика́ння 2 іменник середнього роду запуск Орфографічний словник української мови
- умикання — УМИКА́ННЯ¹, я, с., етн., діал. Дія за знач. умика́ти¹. На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з “умиканням” козаками дівчини-нареченої (О. Гончар). УМИКА́ННЯ² див. вмика́ння. Словник української мови у 20 томах
- умикання — I -я, с., етн., діал. Дія за знач. умикати I. II див. вмикання. Великий тлумачний словник сучасної мови