1. Словник української мови в 11 томах

уостаннє

УОСТА́ННЄ, присл., рідко. Те саме, що воста́ннє.

Ще два тижні тому він уостаннє керманичував [кермував] (Фр., IV, 1950, 384);

[Микита:] І ти, місяцю, зрадив мені? ..Світи ж, світи, зраднику, уостаннє, а там ..заховайся за хмари!.. (Кроп., І, 1958, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уостаннє — УОСТА́ННЄ, присл., рідко. Те саме, що воста́ннє. Ще два тижні тому він уостаннє керманичував [кермував] (І. Франко); [Микита:] І ти, місяцю, зрадив мені? .. Світи ж, світи, зраднику, уостаннє, а там .. заховайся за хмари!.. (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  2. уостаннє — присл., рідко. Те саме, що востаннє. Великий тлумачний словник сучасної мови